Ось і серпень надривно заплакав,
Дощ цілує ще заспані вікна.
Це сьогодні нам вже, а не завтра
До осінньості треба знов звикнуть.
До холодних вітрів й листопадів,
До дощів темно-сірих, печальних.
Вже закінчилось літечка свято,
Сірий колір днів теплих прощальних.
Все пізніше й пізніше світає:
Рано сонце не хоче вставати.
Серпень плаче, бо літо минає -
Осінь шиє собі жовте плаття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180376
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.03.2010
автор: Радченко