І не хочеться вірші тобі писати,
доторкатись до небес чуттєво.
Заслуговує на вічні грати
сива донька молодої Єви.
Проковтнули час твої інтриги,
обіцянки падали в калюжу.
Не згадаю чиїсь дивні миги,
руку ніжну і водночас дужу.
Ось весна тебе цілує в скроні,
забираючи мене на дві хвилини.
Опинилась в небезпечній зоні,
знов спокутую ці немічні провини.
Ніч нудьгує за безмежним краєм,
вона вірить в наші таємниці.
Тільки слів твоїх не вистачає
і від цього зрадженій не спиться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180316
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2010
автор: Biryuza