"Насправді тихо… Прощена береза…"

Насправді  тихо...  Прощена  береза…
Торкнути  грози  –  зм’яклі  явори…
Першовідмов  досліджена  ґенеза
На  першотрав’я  дивиться  згори…

Спіймати  вигук  –  чуйні  атрибути…
Кленовим  листям  –  пильність  унизу…
Якщо  відверто,  хочеться  роззути…
Краплинну  ніч,  залюблену  в  грозу…

Смугастим  пилом  –  м’яко  засинати…
Взірцевим  щастям  дивувати  млин…
Від  невагомості  -  дощі  сховати...
Багато  -  справжніх…  Відданий  -  один…

Сплести  колосся  –  шарове  розбіжжя…
Забавити  відкритість  (у  траві)...
Напередодні  –  змоклі  роздоріжжя
Глибокоокі.  Істинні.  Живі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180204
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2010
автор: Юлія Радченко