Опадають спогади ще з ранку
і до ніг летять твої портрети.
Важко грати роль німої бранки,
стиснувши в долонях сигарету.
Не змогла убити в собі сили,
слабкість не зуміла показати.
Стоячи ридала край могили
того,хто не міг далеким стати.
Незнайомі очі і пророцтво
зупиняють погляд стільки років.
Сон слугує вірності свідоцтвом
другу,що звикає до цих зойків.
Обдурити час обом вдалося:
ніч так любить наші дикі тіні.
Розцвітає квітами волосся,
запевняючи,що долі не єдині.
І летять слова твої в майбутнє,
копіюючи усі мої маршрути.
Щастя неба надто незабутнє,
я не маю права це забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180143
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2010
автор: Biryuza