Засинає моє місто,
згасли вже давно вогні.
Ані хмарки в небі,чисто
і нарешті ми одні.
Мені страшно засинати,
серце плаче крадькома.
Як про все тобі сказати,
якщо винна я сама?
Звинувачуєш в обмані
і знаходиш сто причин,
щоб розбити диво-грані,
не змінивши часу плин.
Змушуєш мене ридати
і повірити в печаль.
Смутком б"єш,щоб вже не встати,
брудом ти псуєш кришталь.
Ніч минула,наче повість,
я зробила інший крок.
Просто Ти-це моя совість,
що не робить помилок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180019
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2010
автор: Biryuza