Ой, вербо, вербиченько,
Побий мене добренько,
Вибий хворі всі мої
З тіла, з голови і душі.
Б'ю тебе по тем'ячку, по голові,
Вибиваю помисли злі, думки дурні,
Щоб не боліла вона ніколи,
Щоб сни снилися вночі чудові,
Щоб текли до неї гарні думки,
Добрі та світлі помисли в неї були,
Щоб розумні зерна відрізняла від плевел зла
Та народжувала в мізках, правдиві слова.
Щоб чоло, розумом дихало,
А лице, мов квітка, красою цвіло,
Очі світились , як зорі, ясно
І через них лилося тільки добро,
А вуста, ніжні слова зринали,
Палко цілували, пісні співали,
Щоб музику небес, вуха чули
І прекрасні слова слухали.
Б'ю тебе по плечам, по спині,
Вибиваю з тебе хворі всі:
З серця, з легень, з нирок, з печінки,
Зі шлунка, з підшлунковоі залози,
З жовчного міхура, з кишечника,
З селезінки, з сечового міхура,
З статевих органів, з хребта,
З поясниці і з маленького копчика.
Б'ю тебе по рукам, щоб працювали,
По ногам, щоб легку ходу мали,
По всім названим і неназваним органам,
Щоб молодим вином, гуляла по тілу кров.
Б'ю тебе кріпко, прикріпко ,
Вибиваю всі хворі , знані і незнані,
Щоб нічого, ніколи не боліло
І здоров'ям міцним, тіло квітло.
Передаю тобі, чудодійну силу природи і землі
І нехай буде Божа милість з тобою завжди.
Любові , щастя, достатку тобі,
Довгих років життя і творчої наснаги.Твори!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179939
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 26.03.2010
автор: Макієвська Наталія Є.