Холодний присмак осінньої розгуби,
Дощ принесе в чуттєвості депресій,
Ти не шукай в собі давно утрачені загуби-
В юності протрачені миттєвості експресій.
Тоді ти думала:все буде потім,
Що вічно будеш ти жадана,
Й життя зустріне долю в позолоті,
А ти-дівчинка, що завше буде кимось ждана.
Ти думала:все буде потім,
Й це"потім" зникне за стіною,
Жіночих мрій,і наперекір осінній ноті,
Ти повінчалася з весною.
Та весна така ж зрадлива,
Віддала все тіло літу,
Що пообіцяло тобі диво,
А покинуло сльозами вмиту.
Покинувши на глум скорботі,
В очах лишивши гриф:не званна,
Тепер ти знаєш все,що буде потім,
Воно в тобі,немов отруйна рана...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179894
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2010
автор: Межа реальності