Коли відкривалися двері до раю
Ти тихо промовила: "я обіцяю..."
І зникли слова у безмежному світі:
Чи бути десь поруч, чи просто любити,
Чи вірити в те, що життя безкінечне...
Промовила тихо й пішла понад вечір.
Вже світло крізь скло ледь заломлює промінь,
Твоє "обіцяю" я знову і знову
Складаю і знов розбираю на букви,
Читаю складами й стискаю у руки.
Чи варто? - крізь плями яскравого світла
Усі почуття наче стерто і змито.
До темряви тиша зібралась у купі,
І вітер нізвідки ледь видимо дмухне,
Щоб сльози зібрати у теплі долоні:
"...любити!" відлунням повторюють скроні."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2010
автор: Lenchikk_n