Відцвіла і віджила своє матусина черешня.
Вже давно онуки в хаті батьківській живуть
І мене, як і колись матусю, називають "теща",
Й правнучата мамини бабусею зовуть.
Вулиця дитинства стала незнайомою, чужою,
А в сусідній хаті вже сусіди молоді.
Тільки знову й знов у снах я до батьків біжу, додому
Й повертаюсь знову я в давно минулі дні.
Стріне мене мама посмішкою рідною до болю,
Батько обізветься тихим голосом, слабким:
"Ми тебе чекали і скучали за тобою, доню"...
І черешня білим цвітом зацвіте й рясним.
Промайнули непомітно весни, промайнули зими,
Тато й мама у далеку вічність відійшли.
Мамина черешня відцвіла своє і відродила...
А мені все сняться й сняться про дитинство сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178953
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2010
автор: Радченко