Листя кружляє, жовте, зелене.
Листя вже падає, з берези і клена.
Тільки не зкидує листя вербиця,
під нею стоїть, гарна молодиця.
Роками чекає, вона свого мужа.
І буде чекати, коли буде стужа.
Приходить вона, сюди кожен день.
А десь у долині, співають пісень.
Знай солдате, знай, що роки молодії,
ти в Афгані їх залишив, роки золотії.
Знай солдате знай, що тебе чекає,
вірна тобі мила жінка, на очах всихає.
Стрімко розстались, пішов він на службу,
довгих два роки, Вітчизні він служить.
Коли повернеться, коханий з Афгану,
йому в обмаль часу, загою я рану.
Він тепло обійме, до серця дружину,
на руки візьме, свою він дитину.
З гордістю гляне, син на медалі.
Я довго чекала... буду ждати і далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович