По долині по зеленій козак йшов.
В тій долині щастя своє він знайшов.
Щастя було кучеряве й молоде,
А чи підеш ти красуне за мене.
Як зустрінемось миленька у саду.
Я свого коня до перелаза підведу.
І поїдемо дівчинонько у гай.
Покажу я тобі ластівко наш край.
Гуляй козаче поки вірна доля,
незаблукала, як курча у полі.
Гуляй козаче поки є за що,
гуляй бо потім буде ні за що.
Гуляй козаче, бо поряд дівчина,
вона красуня, як в лузі калина.
Гуляй козаче ти ж бо наш козак,
Який цінує гетьмана, ось так.
В гаю тім ми і зустрінемо ранок,
вийде вранці твоя мати на ганок.
буде бити вона тебе й лаятись
де жти доня цілу ніч моя маялась
Скажеш мамо щось хочу розповісти
Є козак мене кохає, ти прости.
Тож іди до мене в прими Василю
Я тебе буду жаліти, я люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович