Надо радоваться жизни,
И не думать ни о ком.
Быть отпетым пофигистом,
Живущим только одним днём.
Світ, можливо, стане кращим,
Коли все сало сам з`їси,
І все раніш, що було нашим,
За безцінь знову продаси.
Давай разделим, что осталось.
Сильный, конечно, лучшее берёт.
Неумную такую шалость
Потомок после разгребёт.
Не так хотілося, як сталось.
«Живем ми краще, без турбот».
Хоча раніше нам здавалось,
Що ми єдиний є народ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178235
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2010
автор: Платон Маляр