Коли недоля бавиться сльозами,
Й в зітханнях проминають дні і ночі,
Нам боляче й зневіра поряд з нами,
Бідою в розпачі туманить очі.
Коли так важко все до купи зшити,
Чи розірвати коло невезіння,
Як заклинання повторяйте:треба жити,
Всупереч усім непорозумінням.
Бо сонце в небі розмовляє з вітром,
І ця розмова чиниться для тебе,
Твоє життя-це мандри білим світом,
Що тобі відкритий волею із неба.
Хоч час не можемо ми зупинити,
Й не зтишити, всі до кінця, тривоги,
Потрібно жити,чуєте,потрібно жити!
Бо ще не пройдені всі до кінця дороги.
Шепочуть хвилею духмяні трави,
Ласкають ароматом ніжні квіти,
Вони не просять в тебе слави,
А лиш у світі цім любити жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178085
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2010
автор: Межа реальності