Лишитися хотів я в снах
де диво ночі
Життя перебороти страх
сльозяться очі
Жовтаве листя ронить сад
птах не щебоче
Осінніх квітів променад
вітрець тріпоче
Достиглі яблука лежать
мов докір долі
По небу хмари не біжать
осінні кволі
Дерева хочуть нас обнять
знімаають втому
Хвилюють доторки манять
несуть істому
Ти поряд ти близька така
мрійна удача
В моїй руці твоя рука
вогнем гаряча
І ніжно серце щось торка
немов пружина
Не вірю що моя така
пянка хвилина
Та раптом вітерцю порив
пелену скинув
То лише сон що я створив
на мене вплинув
Чи руку хтось твою в руці
ніжніш тримає
Млосливо серцю у душі
єство палає
В моїм житті лиш ти вогонь
зізнатись мушу
Зігрій теплом своїх долонь
пропащу душу
Зірвались дві зірниці вниз
то ми з тобою
Чому ж дві долі не сплелись
знесло журбою
Не втримає слабкий пісок
водою зносить
Змиває крутий бережок
а десь наносить
Як струн душі рука торка
сумління крає
Вода піщини розмива
нас злість долає
В тобі жінка не дружина
зиску шукає
Скористається чим здатна
водой пускає
Не дивлячись в чім причина
чиї потуги
Гне трощить ламає буйна
лиш для наруги
Ніжна лише в своїм буйстві
своїм дитяті
А всі решта в їй нелюбстві
будуть прокляті
В будь яку хвилину здатна
мости спалити
Байдуже що доля власна
навпіл країти
Давно вже життя стало рух
по лезу бритви
Де черпати сильний нам дух
стримать гонитви
Романтичні танці разом
у світ пустити
І по східцях вмерзлих льодом
сміло ходити
Журно згадка промайнула
хвилює щемно
Сивина волосся вкрила
глянуть нестерпно
Чи насправді чи здається
снігом покрила
Розправити не вдається
вмерзлії крила
Уже підмила наш місток
вода накрила
Уже стекла немов пісок
всіх років сила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177778
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Гурман