Пелюстки білі сипляться додолу,
А я молюсь на сонце цього дня.
Мою любов ти знов відвів до школи,
Вона ж уже все вивчила зрання.
Троянди ніжно обпікають руки,
Шовкова тінь пробігла по плечах.
А я ловлю губами серця стуки,
І позичаю березень в очах…
Зрадливий шовк шукатиме спокою,
А я волію жити в незнаннях,
А я волію все таки без бою
Зірвати сірість з сонячного дня.
Я більш не хочу гратися в покору,
Бо пристрасть наша знана усіма.
Ти знову відведеш її до школи,
Вона ж уже всесильна і сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177759
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Інна Іріс