Холодець застиглих слів
Із розсолу дум кипучих
У душі моїй осів
Фаталізмом неминучим.
Ти відкинула мене,
Зникла хмаркою в тумані,
Тільки серце гамірне
Об розлуки билось грані.
Та учора образ твій
Розворушив душу тьмаву,
Я зварив із рим напій,
І поніс тобі, як каву.
Ти відпила два ковтки,
Подивилася сердечно, -
Бахнув фатум на шматки,
Дум пощезла холоднеча,
Закипіли почуття,
Попливли слова рікою…
Буду все своє життя
Риму тішити тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177429
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Рідний