і сніг, який не розтоплений,
І вулиці, по яких ходить Ро,
І дивні дворики,
так близько від колії,
щоб було з ким обіймаатися з ними вночі
паничі-
хмари у вигляді черепах
крабів, морських тварин,
на небі темному
з червоним полиском
безліч ліхтарів
то ближче, то далі...
світ, як медаль
має дві сторони.
------------------------------------------------
цілуючи скло, обіймаю дерева,
люди в купе розмовляють про Бога,
я дивлюсь на місто -
на місто дивного Лева
сміюся в душі над цитатами правди,
наливаюсь стукотом пісні потяга,
вмираю з кожним вагоном,
переводжу свої внутрішні стрілки,
наздоганяючи Бога...
--------------------------------------------------
балакаю з диктофоном
шлю листи телефоном
давно вже не їм піцу з беконом
і живу за дивним законом
а Львів зникає з останнім вагоном...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177183
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2010
автор: LaLoba