Моє життя диктує новий розклад,
З"явилось більше часу для думок,
Мене бентежить кількість цього простору,
Але й відмовитись від нього- хибний крок.
Так, я боюсь все знову пригадати:
Людей, події, втрачені дрібниці.
Судоми- спогади не дозволяють спати,
Мов спраглі, припадають до криниці,
Все п"ють і п"ють. І випивають душу,
Скільки людей загублено дарма.
Вони пішли,як йде усе минуще.
А може цим й збіднилося життя?
Обличчя-жести-погляди і кроки.
Вони пішли. Їх вже давно нема.
А ти сидиш у темряві, допоки
Не пригадаєш їхні імена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176915
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.03.2010
автор: Ольга Кричинська