Вечір обгорнутий ниткою нерва,
В тиші бринить неспокій.
Тягнуться гіллям до Бога дерева,
Стукають у передпокій.
Господи, скільки гілок наболілих,
Мертвих, терпких, нелюбих.
Ти не забув, як ми в тебе просили
Доброго лісоруба?
Зглянься, бо кров не пульсує у жилах.
Ми не радіємо сонцю.
Боже, хіба ж ми у тебе просили
Тління в сухій оболонці?
Наша кора зачерствіла і груба,
Листя щоночі сниться...
...Боже, це пісенька лісоруба?..
Швидше, будь ласка, швидше!
Вечір обгорнутий ниткою нерва,
В тиші бринить неспокій.
Тягнуться руки крізь мертві дерева,
Стукають у передпокій.
Господи, скільки думок наболілих,
Мертвих, терпких, нелюбих.
Ти пам"ятаєш, я в тебе просила...
...Можеш про це забути?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176370
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2010
автор: Ольга Кричинська