* * *

Цвіте  акація,  п’янкий,  духмяний  цвіт
Моє  дитинство  нагадає.
Той  безтурботний,  невгамовний  світ,
Де  білобрисий  неслух  пробігає.

Знов  кружить  голову  білий  дурман,
Виплескуючи  забуті  почуття.
Тут  обнімаючи  дівочий  стан,
Заціловував  вуста  до  забуття.

Але  вони  швидкі  і  невблаганні.
Білилом  вкрили  голову  мою.
Пригадуючи  тії  роки  ранні,
На  стежці  лісовій  стою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176273
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2010
автор: Платон Маляр