Підозри твого існування змушують мене повірити у власну
НЕАДЕКВАТНІСТЬ.
Я все ще тебе пам"ятаю...
Прокинувшись,згадую ОБІЦЯНКУ,яку тобі подарувала.
СПРАВЕДЛИВОСТІ,про яку ти говориш,викинувши сигарету,
на нашій планеті ніколи не існувало.
Вона знайшла собі притулок в жіночих романах,
там без неї ніяк!
Твоя бабуся полюбляє дивитись її екранізацію,
бо хворе серце не дозволяє змиритись з реальністю.
Тільки ти все розумієш...
Ти знаєш,що розбитий келих не принесе щастя,
а чорний кіт не зможе зіпсувати тобі день.
Як ти відрізняєшся від них!
Вночі,коли знов не можу заснути,я думаю про те,
що ці ДУМКИ врослись в мою свідомість.
Звичайно винен у цьому лише ТИ з своєю теорією ЩАСТЯ.
Знову БОЮСЬ...
Боюсь забруднити вірші цими отруєними словами,
боюсь бачити сонце,
боюсь днів,які роблять з мене робота,
боюсь тебе,боюсь СЕБЕ...
Але тепер,коли я у всьому зізналась світу,я відчуваю себе ЖИВОЮ...
Між рядками цього тексту щось загубилось.
ШУКАЙ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176199
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.03.2010
автор: Biryuza