Я те що ти любиш
Я те що ти все ждеш
Я те що ти бачиш
Я те що ти знайдеш
Я те що в твоїх забриніло очах
Я те що ти думала все по ночах
Та я і не диво
Та я і не авто
Та я і не пиво
Та я і не зерно
Та я не здійсненне у вічних віках
Та я не ізгой на життя теренах
Та ти не схотіла
Та ти не донесла
Та ти не любила
Та ти не вберегла
Та ти не повірила в щирість мою
Та ти не пустила сльозинку свою
А ми ту сльозину
А ми ту гризоту
А ми ту зернину
А ми ту красоту
А ми ту біду міцно в руки візьмем
А ми ту дружбу по життю пронесем
А ти все вагалась
А ти все боялась
А ти все змагалась
А ти все стидалась
А що як нам зняти полуду з очей
А що нам не треба розумних речей
Вже кроки по грішній землі не тверді
Вже згадуєм менш як були молоді
Вже іній покрив непокірне чоло
Вже рідше буває що нас занесло
Вже осені подих ми чуєм здаля
Вже ближче і ближче ти Мати Земля
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175841
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2010
автор: Гурман