Я люблю своє рідне село,
Рідну землю, просту білу хату
І в душі відчуваю тепло,
Як приїду до вас, мамо й тату!
Ніжна, люба матусю моя,
Знов,зігнувшись, стоїш біля печі;
Знову посмішка щира сія,
Я кладу тобі руки на плечі.
Відпочинь, дорогенька, присядь.
Працювала в житті ти немало.
Посивіла коси руса гладь,
У житті все для діток ти дбала.
А була ж ти така молода,
І зовсім ще недавно, здається.
Що пройшли вже роки- не біда.
Так, як ти, моя донька сміється.
Знов ступаю на рівний поріг.
Відчуваю биття свого серця.
Як святиню люблю оберіг,
Що батьківською хатою зветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175830
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2010
автор: Valentyna Kovalenko