Як немовля шукає груди
Маленьким ротиком своїм,
Так у тривозі Бога – люди,
Коли нещастя йде в їх дім .
Як кошенятко на обочі
Всіма покинуте глядить,
Так люди в час сутужний очі
Підводять в надземну блакить.
Немов годоване телятко
Брикає сонячним лужком,
Так ми у час, коли все гладко,
І непотрібен Бог цілком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175712
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2010
автор: Рідний