Він рук ласкавих материнських
Ані на дрібку не спізнав,
Не раз, не два в поштовій скриньці
Листа з надією шукав.
Поради батька серце юне
Не чуло зроду – сирота,
А ще, бувало, в душу плюне
Опіки злої фальш свята.
Нема сестри, нема побрата,
Чужий навкруг до болю світ,
Отак і муситься блукати
Своїх не знаючи воріт.
Та серце тішить дума чиста,
Що батько й ненька десь живі
І він до них шляхом тернистим
Прийде у повнім торжестві.
А поки стріти не судилось,
Думками гріється єство
І мрію ген за небосхили
Веде за руку божество.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175137
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2010
автор: Рідний