Дозвольте мені розказати,
Про милий серцю край,
на лівім березі ріки.
Супоєм тую річку звати,
Що плине у Дніпро через віки.
Перетворили роки за роками
Широку річку, синю глибочінь,
В болото, що поросло очеретами.
Людська байдужість, невгамовний біль.
Навколо парку, де дерева світу,
Що насадив колись ще пан,
Розкинулось село,
росою вранішньою вмите.
Польський шляхтич,
п`ять віків, як заснував.
Але назвати парком вже не можна,
Бо хащі й сміття навкруги.
Ставки, красою, що були вельможам,
Лиш сморід й бруд дарують залюбки.
Не таланить тобі з господарями,
Хоч і районний центр уже давно.
Наповнений пихатими керівниками,
Що залишають після себе лиш лайно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174104
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2010
автор: Платон Маляр