…

Як  сонце  гляне  в  твої  очі,
Посміхнись.
І  хоч  прийде  ще  темінь  ночі,
Не  журись,
Бо  все-одно  немає  волі
В  нас  заховатись  від  недолі,
та  є  жага,
До  самого  безмежжя  жити,
Без  зрад,аж  до  кінця  любити,
і  ця  вага,
Любові  до  життя  поборе
Найболюче  в  світі  горе.
І  не  дарма,
живемо  ми  у  цьому  світі,
кожен  з  нас  в  своїй  орбіті,
бо  нема,
цінніш  від  сонця  твого  сміху,
що  несе  життєву  втіху,
Бо  життя
Це  два  причали  твого  моря,
А  між  ними  радість  й  горе,
І  їх  злиття...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174069
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2010
автор: Межа реальності