* * *

Можливо  тому,  що  я  першою  осінь  побачив.
Весь  в  золоті  листя  старий  кочубеївський  парк.
І  долі  своїй  я  колись  би  звичайно  пробачив,
Якщо  зауважу,  що  десь  там  було  і  не  так.
Вибравши  шлях,  не  думав,  що  буду  журитись:
«Адже  осінь  напрочуд  зваблива  пора».
З  негараздами  інколи  треба  миритись,
Хоч  років  так  шкода  прожитих  дарма.
А  мрія,  що  мрія  –  залишиться  знову  без  діла,
І  знову  втішатиме  душу  тривожну  мою.
Якщо  не  судилось  на  повну  розправить  вітрила,
То  краще  приборкать  гординю  свою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173925
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2010
автор: Платон Маляр