Моя душа доросліша за мене
На птичий крик, мить як росте трава.
Вона цей світ, мов літечко зелене,
Метелика крильцЯми обняла.
Моя душа доросліша, мудріша.
Народжена в колоссі у житах,
Умита сонцем й заспівом від вірша.
А остяки... то – з іншого життя.
Вона ішла і кликала з собою.
Казала: „Все мине й поверне знов”.
І письмена життя – листки сувою –
Дала читати. Я ж не знала мов.
Їй кланялись вітри у безгоміння,
Гукали з снів криничні журавлі.
До мене ще, тоді як була вільна
Вона жила у дереві, в землі...
А дні рубали. А чи вів хто лік їм?
Лишилося – лушпиння від кори.
Моя душа, доросліша на вік мій,
Мені про мене в ніч цю говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173749
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2010
автор: Вересянка