Не грозися Боже із неба страху перстом
Моя доля чомусь наче жінка тужлива
То лукава й хитка то буває зрадлива
Мене знов бурелом кинув на землю листом
Не лягай на плече непомірная втома
Я люблю як удача мені гладить чоло
Не тримайте мене арештантом удома
Відпущу я себе у політ щоб не було
Не згублю на дорозі не спаплюжу в слові
І не зїсть мою душу та зневіра і сум
Я іду по землі світотворній основі
Веде мене той хто всякчас вертає до дум
Не втекти ні за що від своєї нам долі
Лиш спасає всіх нас найвищих сил оберіг
Не сховатись ніде нам від вищої волі
Хоч вважає дехто долю свою переміг
Не грозися Боже із неба страху перстом
Моя доля чомусь наче жінка тужлива
То лукава й хитка то буває зрадлива
Мене знов бурелом кинув на землю листом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Гурман