Я зробився маленьким настільки,
Що у світ комашиний ввійшов,
І спитався трудящої пчілки:
- Звідки в тебе до праці любов?
Ні на мить не кидаючи діла,
Усміхнулась поважно вона:
- Труд - це ліки для духу та тіла,
А неробство - то смерть потайна.
Якби схожим цей край став на вулик,
Що всяк в ньому громадить добро,
То нещастя і скруту забули б,
Хвилі радості пив би Дніпро.
Та, на жаль, вкоренилися трутні,
Доїдають давнішні меди,
Стільники ж, як святині забуті,
Після диких набігів орди…
Повертаючись в людську подобу,
Я промову бджолину зберіг
І її, як віршовану спробу,
Вам зложив, мої друзі, до ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173313
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Рідний