Вранішня кава
(обов"язково з молоком),
що п"ється мною
тільки двічі, зате щороку.
Музика, яка прокидає,
бо чуєш її не зразу,
а з інтервалом у час,
який відповідає Вічності.
Засніжений сквер,
що мліє під сонцем,
чекає прелюдії
перед сексом з Весною.
Мідні дзвінниці,
що цілуючись з небом,
стають золотими,
дарують вулицям посмішки.
А дикуваті ровери
з сонцями замість коліс,
шалено гасають моїм містом,
шпицями топлячи сніг.
І я у цьому всьому,
загорнута у шаль із мрії,
виходжу з тіла - подивитись зверху,
як саме родяться вірші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173281
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: LaLoba