Д ивлюся я у вічність неба осяйну
З орю бажаю там віднайти щасливу
В она зі мною поряд бачить що живу
О горнутий у Всесвіту я таїну
Н е здатен люд навіть собі допомогти
И кидається до Бога без гризоти
- спаси волає і сохрани небогу
В сі просять від Нього допомогу Аж ту
І моляться та поклони бють як змога
Ч и віру уселили в себе вже таку
Н е думає послушник що наша Віра
О блишена десь там в язичницьких віках
С паплюжена антихристом Чорнобогом
Т ому на нас і зорі дивляться отак
І з Ірію священного з сумом в очах
- бо вони знають долю кожного із нас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173254
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Гурман