Сидіти
в кріслі,
Огорнутою
конопляним покривалом,
Водн́очас
перебув́аючи
в тобі...
Сидіти
на дошках -
торкатись моря,
Молитись
про любов
і мружити зіниці Сонцю.
Сидіти
і в піску
лишати
слід своїх думок,
І дивне вміння
залишатися
Собою.
Сидіти-
Слухати слова,
які у себе
повплітає вітер,
Впускати в душу
Насінини
Бога.
Сидіти
Розчинятись
Всесвітом у світло,
Щоби
зібравшись в ціле,
Нести
Це світло
в світ...
Сидіти
за сотні кілометрів
і вміти відчувати,
Що хтось
сидітиме
тим світлом
поруч...
Сидіти,
дихаючи небом
і жити абсолютною любов"ю...
І виправляти нею
зпокривлені шляхи.
Сидіти...
Шепотіти
По півслова...
І знати,
що їх
почуєш ти..
Летіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173122
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2010
автор: LaLoba