Нічого не змінилося,мабуть,-
ти прокидаєшся у тій самій оселі.
Холодні руки свіжу пошту рвуть,
гойдаючи уявні каруселі.
Не рухайся хвилину і мовчи,
ідилію боюсь я зіпсувати.
Грайливий вогник тьмяної свічі
й мої надії- вічні супостати.
Звикати звикла до нічних гостей
у вигляді твоїх очей зелених,
Твоїх далеких,стомлених очей,
від них пульсує кров моя у венах.
Нічого вже не зміниться тепер,
холодні руки вміють зігрівати.
На відстані від двох брудних озер
продовжую про них вірші писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173026
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2010
автор: Biryuza