Зів'яле серце

Чому  так  серце  в'яне  від  образ,
В  судомах  корчачись  від  болі,
Воно  повільно  стримуючи  час,
Безсильно  б'ється  у  неволі.

Чому  так  мало  місця  у  мені,
Бо  для  душі  так  хочеться  спокою,
І  так  втопитися  бажаю  у  вині,
Сп'янивши  внутрішню  покору.

Так  важко  у  вікно  дивитися  вночі,
Бо  в  мороці  думки  перегорають,
Я  наче  хрест  тримаю  у  руці,
То  почуття  мене  вже  розпинають.

Можливо,  каюсь  часто  у  житті,
Можливо,  часто  вибачаюсь,
Однак  душа  покинута  в  смітті,
І  серце  вирване  -  вмирають.

Повільно  серце  в'яне  від  образ,
Від  крові  вивільняючи  судини,
Гарячим  поцілунком  вилікує  час,
Печальний  образ  щирої  людини.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172791
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: Олег Дятлик