Нічого не зникає просто так!
Ніщо не гине просто з самовілля!
Я впевнена, це був той самий знак,
І знов змішала все із божевіллям!
Туманів не було, і це не грози.
І не злягала туга десь на дні.
І це давно уже не сльози,
А вранішня роса в душій моїй німій.
Це все канва, все вишито із снів!
Все складено із видумок невчасних.
Для мене ти давно уже згорів!
Чому ж тоді все досі невиразно?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172673
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: Інна Іріс