Як мови світу опаную
І мови ангельські збагну,
І дар пророчий опаную,
І гори вірою здвигну,
При тім не матиму любові,
То наче в ямі оркестровій,
Як мідь труби чи бубна стук
Пустий давати буду звук.
Коли маєтки ті, що маю
Пороздаю до мідяка,
І тіло у вогні скараю
Заради щастя бідняка,
Аж до останніх капель крові,
При тім не матиму любові,
Не будуть ласкою мені,
Діяння ці вельмизначні.
Любов терпіння в собі має
І заздрощам не потурає,
Там, де вона немає зла,
Згорає кривда й гнів до тла.
Радіє правдою любов,
Все зносить , всьому довіряє,
Смерть всякій речі скаже : Гов!* ,
Лише любові не здолає.
* - стоп!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172568
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Рідний