Нестале поняття себе зборов
Надходить ніч боюся ночі
Я залишаюсь наодинці знов
Стидаюсь глянуть собі в очі
Страшуся коли світ увесь засне
Боюся я сон коли не йде
Чи страх життя межу не перетне
Чи мене жах нічний не зведе
Чому нічного неба темнота
Мені всю душу розпластала
Неначе безсоромна нагота
Без стиду цноту показала
Ховатися в собі немає сил
Всю злість у себе виливати
Розвіяти б усе неначе пил
Доволі вже себе карати
Страхи вели усі до одного
Сумніви здоровя точили
Не розірвати кола отого
На плаху кату положили
Важко зносити душі терзання
Звинувачувать у тім когось
І мушу тепер нести страждання
Тягар той скинути не вдалось
З роками слабкіш оті потуги
Стрімкіше зрадливо вік побіг
Болять вже жили з перенапруги
На груди немов тягар наліг
Не тішать вже радості хвилини
Йдуть коли вони не від душі
Ще йсовість чатує щогодини
Не розмінятись нам на гроші
І плюнуть би на все з розгону
В гармату міцніше зарядить
Якщо немає в житті резону
Може краще в Ірій відлетіть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172507
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Гурман