Коли відчуваю тв́ої потоки-моря
Через сотні тисяч древніх часів,
Пролітає у небі опахата зоря
Через ніч у очах зароджує спів.
Найсильніші ќови мої́ у цю мить
Дивно зникають під наметалом,
З серця сул́ицею трем вже летить,
Щоб розбитись в різн́ицю твою́ із металу.
Я п"ю ситу́ вич́авлену зі сну,
І шлю меркуріїв сво́їх незлічно...
Кірісе мій! Думками засіваєш борону́,
Мою кувачницю тривожачи магічно.
Ти, як завжди́ , ор́ужний та з мечем
І різноличний з рубами від бою...
А я все слухаю, як Віщий мій рече -
Обіймом котор́итися з тобою...
Словничок:
Час - древня міра довжини (5км)
Опахата зоря - комета,
Кови - чари,
Наметало - плащ з капюшоном,
Трем - хвилювання,
Сулиця - спис,
Різниця - кольчуга,
Сита - безалкогольна напій з меду,
Меркурії - вісники,
Кіріс - пан,
Кувачниця - кузня,
Оружний - озброєний,
Різноличний - різноманітний,
Руби - шрами,
Віщий - внутрішній голос,
Рече - говорить, пророкує,
Которитися - сваритися, боротися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172404
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2010
автор: LaLoba