Кажеш, - хата твоя скраю?
Руки захотів умити?
Що будеш тоді робити,
Коли хата - запалає?
В буду втиснешся собачу,
Набереш повітря в груди:
«Ой рятуйте, добрі люди!!!
Я вам чимось теж віддячу»
Часто – густо так буває,
Коли здохло в нас сумління:
Кличемо, до посиніння,
Друзів. Тих, яких - немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172391
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2010
автор: Андрій Бабич