Десятий день у пошуках межі,
гріхам шукаю іншого притулку.
Яскраві фарби,небо й вітражі
підсолодили днів моїх пігулку.
Кепкує небо з вічності й пісень,
а вітер заглядає у кишені.
В чужі дороги вірить новий день,
тримаючи зірок великі жмені.
У ніч прямує місяць,як колись
в думках ховає сонячні світлини.
Мені,благаю,більше ти не снись,
бо надто вже потрібні певні зміни.
Я поруч і далеко водночАс,
ти не навчився сльози помічати.
Минула злива цих фальшивих фраз-
з"явився шанс нудьгу собі обрати.
Не я одна живу у твоїх снах,
там ще комусь повітря вистачає.
Обидва в небі,в різних літаках-
здавалось близько,і таке буває.
Розмежувати ніжність не вдалось,
але й не варто все тепер єднати.
Тобі ж до мене затишно жилось?
Тоді до мене ти не вмів літати.
Десятий день у пошуках шляхів,
які б зуміли все нам пояснити.
Я не знайшла притулку для гріхів,
я знов навчилась,як до тебе жити..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171947
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Biryuza