Думки ховались у кутку берлоги,
суцільна мряка йшла на абордаж.
Я підіймалась на замерзлі ноги,
чекав прозріння весь мій екіпаж.
Весна не змусила шукати тепле диво,
пригріла сонцем квіти сподівань.
Блакитні очі-променів нажива,
а мрія швидша ніж тендітна лань.
Всі почуття,що спали бездиханні
під ковдрою засніжених вітрів,
тепер ожили,наче у дурмані
від ароматів і вишневих слів!
Я знов живу,я на твоєму боці,
веди мене в омріяні світи.
В яскравих шатах свіжих ще емоцій
у вічність мене,Весно,відпусти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171918
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Biryuza