Світило в далині пекуче світло,
Тоді було так гаряче мені,
Немов одяг на мене вітер свиту,
І хтось обняв, і хтось мене зігрів.
Так дивно, простягнула йому руки,
І вдалині почулося "Люблю!"
Не віриться мені, що це десь люди,
Це голос зверху тихо шепотів,
Люблю, так так, люблю тоді почула,
І марево спустилося з небес,
До себе кликало мене, манило,
Та я усе не вірила у це...
Той гомін ночі ясно золотої,
Незнаної святої, сполонив,
І досі чую тихий голос з неба,
Я чую знову, "Нужбо, полюби!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171539
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: Аліска