До хреста прибито сонце вічне,
Небо терням туч заволокло,
Падає в провалля потойбічне
Вмерле від розлюченості зло.
Між хрестом і прірвою галява,
Любий учень з матір’ю стоїть,
Біля них з покорою постав я
Держачи в руках маслини віть.
Не приб’ють мене до перехрестя,
І також до прірви не зіпхнуть, -
Сонце спопелило мій переступ,
Освітило праведную путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171520
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: Рідний