Небо падало,очі плакали,
губи грались із вітром у гру.
Ароматами шоколадними...
я сьогодні від щастя помру.
Рук торкалися,обіймалися,
перестрибнули,впали вниз.
Покотилися,усміхалися,
задихалися...мій каприз.
Дратувалися,цілувалися,
зупинилися на траві.
Лиш щоками до квітів торкалися,
дуркували немов малі.
Прикидалися,розпрощалися,
полічили в думках до трьох.
Не чекалося,поверталися,
забувалися,як не удвох.
Їм літалося і співалося,
десь пірналося аж на дно.
Та весна із ними віталася,
їм від щастя було все одно.
Зорі сипались,хвилі пінились,
прокидалися на краю.
Просто ніжились,просто вірилось,
що отак залишились в раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171470
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: Крапля неба