Сміялась, очі сяяли немов гірський кришталь,
Несамовито зранену мене ти підібрав,
Сльозами очі змочені тоді мої були,
Цілунком заморочливим мене ти оживив.
Текли струмочки весело, співали солов’ї,
Хто знав, що у цей ясний день освідчишся мені.
Серденько стук, стук стукало, душа летіла ввись,
Хіба ж я знала серденько, що ти мене злюбив.
Пройшла так ціла ніченька, душа усе кипить,
І я тепер єдиний мій, розкажу свій сонет!
11.01.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171407
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.02.2010
автор: Аліска