*

Минають  будинки,  минають  прохожі.
Ніби  різні  на  вид,  але  всі  дуже  схожі.
Кожен  сам  знає,  де  йому  йти
І  хоче  одне  лише  тільки  –  дійти.

У  кожного  зір  спрямовано  вниз,
Немов  асфальт  бачить  наскрізь.
Рідко  піднімемо  голову  вгору,
Скоріше  заб*ємось  до  себе  у  нору.

Якщо  бачив  хоч  раз  небо  нічне,
Нішо  не  відірве  від  нього  тебе.
Колом  яскравим  світить  луна.
Красива  й  чарівна  у  небі  одна.

Небо  зорі  починають  вкривати,
Коли  треба  всім  іти  уже  спати.
Вранці  все  щезне,  як  не  було,
А  деяким  буде  завжди  всеодно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171253
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: пірожене