Я не буду про небо тобі говорити,
розповсюджувач щастя-не мій ідеал.
Наші мрії-це снів ненароджені діти,
наша зустріч-продуманий Богом фінал.
Розпустило життя свої сірі тенета-,
крокувати вперед без чужої мети.
Тільки вічність цілує у скроні поета,
прокладаючи поруч шовкОві мости.
Я брехати зіркам ще тоді не любила,
у долонях тепер не ховаю блакить.
Від обманів втрачають всі фарби вітрила,
а мій вечір у тебе на грудях усе іще спить.
А вже завтра,забувши про вірність і кари,
ми з тобою залишим самотній цей світ.
Ти позичив ці крила в старого Ікара,
я готова,це перший й останній політ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170409
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Biryuza