Мені пригадалось, весною
Заквітчаний світ білизною.
На простені з ніжного цвіту
В обіймах легенького вітру
(Земля мов пухова перина)
Весна, ще невинна дівчина,
П’яніла від пахощів квітів
Всім серцем закохана в вітер
Мов Янгол, Весна...
Мені пригадалося літо.
Як бігали босії діти,
Ловили хмаринки у небі,
Злетіли б до неба, далебі.
І сяяло літо рум’янцем,
Милуючись вітровим танцем,
А листя у кронах тремтіло,
Як з вітром кохатись хотіло
Те янгольське Літо...
Мені пригадалось, як осінь
Вплела у багрянії коси
Роси кришталеві сльозинки.
І капали з неба краплинки,
Як осінь рум’янець вмивала.
Грозою у небі тріщала,
А листя в таночку кружлялось,
Як з вітром у полі кохалась
Та янгольська Осінь...
Мені пригадалось, зимою
Заметений слід білизною
У кронах дерев і у полі...
Гуляє байдуже на волі
Зрадливий той Вітер...
2 лютого 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169598
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Мирослав Хорват